Виробництво зернових культур потребує одного з важливих елементів технології — захисту посівів від кореневих гнилей. Найбільш радикальним, екологічно безпечним та економічно доцільним методом захисту рослин є виведення і впровадження у виробництво високопродуктивних, стійких до кореневих гнилей сортів пшениці.

Серед районованих сортів пшениці озимої польовою стійкістю до кореневих гнилей та більшості інших захворювань характеризуються наступні: Благо, Веста, Волошкова, Елегія, Єрмак, Злука, Кассіопея, Колумбія, Копилівчанка, Корелі, Ларс, Ластівка одеська, Миронівська 65, Овідій, Повага, Подолянка, Смуглянка, Спасівка, Співанка, Столична, Фаворитка, Чигиринка, Харківська 105, Харус, Щедра нива, Айсберг одеський, Аргонавт, Золоте руно, Лагуна; сорти пшениці ярої: Ажурная, Колективна 3, Наташа, Харківська 26, Нащадок, Славута та ін.

На стійких сортах, як правило, інкубаційний період розвитку хвороби протікає дуже повільно, спороношення патогенів незначне, часто буває недорозвинутим. Такі сорти в більшості випадків не потребують обробки посівів фунгіцидами, або кратність обробок стає мінімальною. Враховуючи ці обставини, в кожному господарстві слід вирощувати не один, а два-три сорти пшениці, які мають генетичні за ознакою стійкості відмінності. При цьому, як правило, повільно накопичуються нові вірулентні біо­типи і раси патогенів, і, таким чином, подовжуються строки сортозаміни.

Готуємо якісний посівний матеріал

Для отримання якісного посівного матеріалу пшениці потрібно виконати низку технологічних операцій: заготівля і використання насіннєвого матеріалу пшениці з високими посівними якостями, запобігання або максимально можливе обмеження його заспорення чи зараження збудниками кореневих гнилей та інших хвороб. Це досягається ретельним післязбиральним очищенням, сушінням і сортуванням насіння та доведенням його до посівних кондицій.

Дотримання у господарствах сівозмін, розроблених для кожної еколого-географічної зони залежно від грунтових і кліматичних умов, структури посівних площ. Виконання цієї вимоги є потужним фітосанітарним заходом, який запобігає виникненню епіфітотій хвороб на посівах пшениці.

Насичення колосовими культурами в полях сівозміни повинно бути не більше 40–50% і часткою колосових у структурі попередників озимих до 10–15%. За надмірного насичення сівозміни однією культурою або при монокультурі підвищується шкідливість кореневих гнилей, бурої листової іржі, септоріозу, борошнистої роси, бактеріальних і вірусних хвороб. Зауважимо, що загальні витрати на проведення захисних заходів проти захворювань зростають у 3–5 разів. Особливе значення мають сівозміни в обмеженні поширення хвороб, збудники яких розвиваються у ґрунті.

Посіви пшениці озимої у всіх зонах, як правило, розміщують по парах, багаторічних і однорічних бобових травах, зернобобових, капустяних культурах, що забезпечує зменшення ряду патогенів у ґрунті і підвищує стійкість рослин до хвороб. Необхідно звертати увагу на недопущення у ранні фази розвитку рослин кореневих гнилей та борошнистої роси, бурої листкової іржі, септоріозу. У зв’язку з цим вирощування стійких сортів проти хвороб, особливо за розміщення пшениці після пшениці, мають першочергове значення.

Дотримання просторової ізоляції між товарними і насіннєвими посівами, між полями минулорічних посівів культури і цьогорічними; між культурами, що мають спільних збудників захворювань суттєво знижує поширення і розвиток хвороб. У сівозмінах не допускати близького розташування посівів пшениці озимої і ярої і по можливості інших зернових культур, щоб не сприяти швидкому переносу інфекції збудників хвороб.

Обробіток ґрунту під посів пшениці озимої повинен забезпечувати сприятливий водний режим для одержання добрих своєчасних сходів, а також росту й розвитку рослин на всіх етапах онтогенезу, що зумовлює підвищення стійкості рослин проти кореневих гнилей та інших хвороб. Впровадження вологозберігальної системи обробітку ґрунту з урахуванням зональних умов є гарантом зниження шкідливості хвороб. Однак за безполицевого і плоскорізного обробітку ґрунту всі рослинні рештки від попередньої культури разом зі збудниками хвороб залишаються на поверхні ґрунту, накопичення інфекції зростає, що призводить на наступний рік до більш інтенсивного ураження рослин захворюваннями. Зяблевий обробіток ґрунту суттєво знижує запас інфекції збудників хвороб у ґрунті.

Лущення стерні покращує мінералізацію уражених рослинних решток, сприяє появі падалиці зернових культур, на якій можуть розвиватись кореневі гнилі, іржасті хвороби, борошниста роса тощо. Наступна оранка суттєво знижує запас інфекції багатьох збудників хвороб. Різними прийомами обробітку ґрунту можна суттєво знизити чисельність шкідників і бур’янів, серед яких є багато переносників вірусних і бактеріальних хвороб.

Пестицидний захист

Обов’язкове знезараження посівного матеріалу від грибної і бактеріальної інфекцій, у тому числі і від збудників кореневих гнилей. Список препаратів, зареєстрованих і дозволених до використання в Україні, щорічно публікується у «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Для протруєння насіння пшениці зі зволоженням або водними суспензіями (8–10 л/ т) використовують один із зареєстрованих препаратів на основі діючих речовин: азоксістробіну+тебуконазолу+флудіоксонілу, т. к. с. (Максим Форте 050 FS, 1,5–2,0 л/ т); беномілу, з. п. (Фундазол, 2,0–3,0 кг/ т); дифеноконазолу +металаксилу, к. с. (Цензор XL, 1,5–2,5 л/ т); дифеноконазолу + ципроконазолу, тн (Бастіон, 1,0 л/ т), карбендазиму, к. с. (Дерозал 500 SC, 1,5 л/ т та аналогами); карбендазиму + карбоксину, к. с. (Шелтер, 2,0 л/ т); карбоксину+тираму, в. с. к. (Вітавакс 200 ФФ, 2,5–3,0 л/ т та аналогами); імазалілу + тебуконазолу, м. е. (Скарлет МЕ, 0,3–0,4 л/ т); іпконазолу, м. е. (Ранкона 15, м.е, 1,3 л/ т); іпконазолу+імазалілу, м. е. (Ранкона 1Мікс, 1,0–1,2 л/ т); манкоцебу, з. п. (Дітан М-45, 2,0–3,0 кг/ т), металаксилу+імазалілу+тебуконазолу, ме (Бенефіс, 0,6–0,8,0 л/ т), металаксилу + тебуконазолу, т. к. с. (Сертікор 050 FS, 0,75–1,0 л/ т); протіоконазолу + тебуконазолу, т. к. с. (Ламардор 400 FS, 0,2 л/ т); протіоконазолу + тебуконазолу + флуопіраму, тн (Ламардор Про 180 FS, 0,5–0,6 л/ т); тебуконазолу, тн (Раксіл Ультра 120 FS, 0,2 л/ т та аналогами); тебуконазолу+імазалілу е.н (Оріус 5, 1,25–1,5 л/ т та аналогами); тебуконазолу+прохлоразу, ен. (Оріус Універсал ЕS, 1,75–2,0 л/ т); тебуконазолу + тираму, тн (Венцедор, 1,0–1,2 л/ т), тебуконазолу + тіабендазолу + імазалілу, к.е (Антал, 0,3–0,4 л/ т); тебуконазолу + тіабендазолу + флутріафолу, т. н. (Пассад 190, 0,3–0,5 л/ т); тираму, кс. (ТМТД, 3,0–4,0 л/ т); тираму + карбендазиму, т. к. с. (Фунабен Т 480 FS, 2,5 л/ т); тіабендазолу + тебуконазолу, к. с. (Віал Траст, 0,3–0,4 л/ т та аналогами); тіабендазолу + тритіконазолу, тн (Тіабен Т, 0,4–0,5 л/ т); тритіконазолу+піраклостробіну, т. к. с. (Іншур Перформ, 0,5 л/ т); тритіконазолу+ прохлоразу, к. с. (Кінто Дуо, 2,0–2,5 л/ т та аналогами); флудіоксонілу, т. к. с. (Максим 025 FS, 1,5–2,0 л/ т); флудіоксонілу + прохлоразу + ципроконазолу, к. с. (Рестлер Тріо, 2,0–2,5 л/ т); флудіоксонілу + тритіконазолу, кс (Магнат Тотал, 1,0 л/ т); флудіоксонілу +ципроконазолу, т. к. с. (Максим Стар 025 FS, 1,0–1,5 л/ т); флуоксастробіну + протіоконазолу + тебуконазолу, тн (Сценік, 1,3–1,6 л/ т); флутріафолу, кс (Вінцит Мініма, 1,0–2,0 л/ т); флутріафолу + тіабендазолу, к. с. (Вінцит 050 CS, 1,5–2,0 л/ т та аналогами); флутріафолу + імазалілу + тіабендазолу, к.с (Вінцит Форте SC, 1,0–1,25 л/ т та аналогами); флутриафолу+ тебуконазолу, т. к. с. (Томагавк, 0,4–0,5 л/ т).

Проти сажкових хвороб, кореневих гнилей, пліснявіння насіння, септоріозу та інших плямистостей листя, снігової плісені і комплексу наземних та ґрунтових шкідників сходів, особливо за умов сівби після колосових попередників (хлібний турун, підгризаючі совки, дротяники та інші ґрунтові шкідники), злакових мух, цикад, попелиць проводять передпосівну обробку насіння комбінованими інсекто-фунгіцидними протруйниками на основі діючих речовин: дифеноконазолу + флудіоксонілу + тіаметосаму, тн. (Селест Топ 312,5 FS, 1,0–2,0 л/ т); імідаклоприду + клотіанідину + протіоконазолу + тебуконазолу, т. к. с. (Юнта Квадро 373,4 FS, 1,4–1,6 л/ т); імідаклоприду + тебуконазолу, т. к. с. (Нупрід Макс, 2,0 л/ т); епоксиконазолу + карбоксилу + імідаклоприду, тн (Рекорд Тріо, 2,5 л/ т); фосфористої кислоти + калію фосфіту + імідаклоприду, рн (Прим’єр Голд, 73% РН, 1,5–2,0 л/ т); флудіоксонілу + тіаметоксаму + тебуконазолу, тн (Селест Макс 165 FS, 1,5–2,0 л/ т).

Насіння пшениці проти кореневих гнилей можна знезаражувати біопрепаратами: Агат 25-К, па (40 г/ т), Бактофіт, з. п. (3 л/ т); Планриз БТ, в. с. (1–2 л/ т); Псевдобактерін-2 (Респекта), в. р. (1,0 л/ т); Сабрекс, п. (125 г/100 кг); Спектрал, р. (160 мл/100 кг); Спектрал Дуо, р. (160 мл/100 кг); Фітоцид, р. (0,5–1,5 л/ т).

Вибір протруйників проводять залежно від спектра фунгітоксичної дії та рівнів захисної спроможності діючої речовини препарату щодо збудників хвороб, їх видового складу на основі фітоекспертизи насіння, апробації насіннєвих посівів, з урахуванням зональних рекомендацій із технології вирощування пшениці озимої.

Для зменшення ризиків виникнення резистентності в окремих збудників захворювань до діючих речовин препаратів уникають використання одного і того ж протруйника або його аналогів протягом декількох років. Системні протруйники слід використовувати безпосередньо перед сівбою.

Для підвищення стійкості рослин до хвороб та інших шкідливих організмів одночасно з протруєнням або інкрустацією насіння обробляють мікроелементами, рідкими добривами, регуляторами росту рослин. Перед приготуванням робочого розчину слід перевірити протруйник на його змішуваність. У разі інкрустації насіння порошкоподібними препаратами використовують плівкоутворювачі — NaКМЦ-0,2% або ПВС-1%, або концентрат сульфітно-спиртову барду ССБ — 0,7–1 л/ т, рідке комплексне добриво «Цеовіт Зерно Плюс» –1 л/ т, мікродобриво «Еколайн універсал насіння», 0,3–0,5 л/ т та ін.

З метою зменшення ризиків виникнення резистентності в окремих збудників хвороб до діючих речовин препаратів не використовують одного і того ж протруйника або його аналогів протягом декількох років. Системні протруйники використовують безпосередньо перед сівбою.

Агротехнічні заходи проти кореневих гнилей

Велике значення у стримуванні розвитку хвороб мають строки сівби пшениці озимої. Ранні строки призводять не тільки до переростання рослин та зниження їх зимостійкості, але і до інтенсивного ураження рослин кореневими гнилями, сніговою плісенню, іржастими хворобами, борошнистою росою та іншими захворюваннями.

Норми висіву і густота рослин значною мірою формують мікроклімат агроценозу і суттєво впливають на розвиток хвороб. В умовах загущених посівів пшениці створюються сприятливі умови для розвитку збудників кореневих гнилей, борошнистої роси, бурої іржі. Глибина загортання насіння має велике значення для отримання дружніх і вирівняних сходів пшениці. Глибоке загортання сприяє ураженню проростків насіння збудниками кореневих гнилей, пліснявіння, сажкових хвороб.

Важливе значення у підвищені стійкості рослин до грибних, бактеріальних і вірусних хвороб має живлення рослин. Внесення збалансованих доз органічних і мінеральних добрив під основний обробіток ґрунту, під передпосівний обробіток ґрунту, а також своєчасне підживлення рослин макро- і мікроелементами суттєво підвищує стійкість рослин проти комплексу хвороб. Слід пам’ятати, що внесення під пшеницю органічних добрив підвищує не тільки родючість ґрунту, забезпечує рослини необхідними елементами живлення, але і сприяє розвитку мікрофлори, яка є антагоністом значної кількості фітопатогенів. Цим і пояснюється значно нижчий розвиток кореневих гнилей, твердої і стеблової сажок та інших хвороб на полях, де вносять гній. Норми їх внесення повинні бути строго диференційовані з урахуванням родючості ґрунту, попередника, кліматичних умов.

Ефективність мінеральних добрив також залежить від ґрунтово-кліматичних умов, попередника і біологічних особливостей сорту, що вирощується. Для визначення їх оптимальних співвідношень і норм витрати необхідно керуватися результатами агрохімічних аналізів ґрунту. Враховують, що фосфорні туки, амонійний і амідний азот (замість нітратних форм) стимулює ураження рослин збудниками звичайної кореневої гнилі; фосфорні і калійні добрива стримують розвиток кореневих гнилей, іржі. Внесення високих доз азоту сприяє розвитку борошнистої роси, стеблової іржі, септоріозу, бактеріозів.

На родючих ґрунтах недоцільно вносити азотні добрива з осені, оскільки при цьому збільшуються втрати від снігової плісені, тифульозу. Азотні добрива краще вносити частками, залежно від розвитку рослин, їх стану; ранньою весною у фазі 2-х листків, у період стеблування, у фазі колосіння — за результатами експрес-аналізу рослин. Проти кореневих гнилей, снігової плісені, склероціальної та тифульозної гнилей, борошнистої роси, септоріозу, іржастих та інших хвороб ефективним заходом є проведення ранньою весною боронування посівів пшениці озимої з одночасним підживлення рослин азотними та іншими мінеральними добривами і мікроелементами.

Кожному полю — власний підхід

Доцільність проведення хімічних профілактичних обприскувань пшениці озимої та ярої від хвороб визначають на кожному конкретному полі залежно від їх поширення і розвитку, погодних умов та фази розвитку рослин. Так, у фазі осіннього кущіння рослин захист пшениці озимої доцільно проводити лише проти борошнистої роси за умов теплої тривалої осені та інтенсивності ураження рослин до 5% і поширення до 30%. Обприскування посівів пшениці озимої після поновлення вегетації рослин проти кореневих гнилей, борошнистої роси, іржастих хвороб, септоріозу та інших плямистостей, залежно від фітосанітарного стану поля, розпочинають із фази весняного кущіння-початку виходу в трубку і закінчують фазою молочної стиглості.

За умов достатнього зволоження і досягнення критичного початкового рівня ураження рослин у фазі стеблування (V–VI етапи органогенезу) однією з комплексу хвороб (церкоспорельоз, борошниста роса, бура листкова іржа, септоріоз) або домінуючою у зоні хворобою проводять перше обприскування посівів пшениці одним із рекомендованих фунгіцидів на основі діючих речовин: азоксістробіну+ципроконазолу, к. с. (Амістар Екстра 280 SC, 0,5–0,75 л/ га); азоксістробіну+пропіконазолу+ципроконазолу, к. е. (Амістар Тріо 255 ЕС, 1,0 л/ га); беномілу, з. п. (Фундазол, 0,5–0,6 кг/ га); епоксиконазолу + тіофанатметилу, к. е. (Рекс Дуо, 0,4–0,6 л/ га та аналогами); карбендазиму, к. с. (Дерозал 500 SC, 0,5 л/ га та аналогами); карбендазиму+пропіконазолу, к. с. (Арбалет, 2,0 л/ га); крезоксимметилу+епоксиконазолу, к. с. (Карт, 0,8–1,0 л/ га); крезоксимметилу+епоксиконазолу+дифеноконазолу, к. с. (Терапевт Про, 0,7 л/ га); манкоцебу, з. п. (Дітан М-45, 2,0–3,0 кг/ га); пікоксістробін+ципоконазолу, к. с. (Аканто Плюс 28, 0,5–0,75 л/ га); піраклостробіну+­епоксиконазолу, мк.е. (Абакус, 1,25–1,75 л/ га); пропіконазолу, к. е. (Тілт 250 ЕС, 0,5 л/ га та аналогами); пропіконазолу+прохлоразу, к. е. (Бампер Супер 490, 0,8–1,2 л/ га); пропіконазолу + тебуконазолу, к. к. р.(Титул Дуо, 0,25 л/ га); пропіконазолу+триадимефону, к. е. (Ті Рекс, 0,5 л/ га); пропіконазолу+фенпропідину, к. е. (Тілт Турбо 575 ЕС, 0,8–1,0 л/ га); пропіконазолу+ципроконазолу, к. е. (Віртуоз, 0,4–0,5 л/ га); прохлоразу, 450 г/ л, к. е. (Міраж, 1,0 л/ га); тебуконазолу, к. е. (Фолікур 250 ЕW, 0,5–1,0 л/ га та аналогами); тебуконазолу+прохлоразу, в. е. (Замір 400, 1,75–1,5 л/ га); тебуконазолу+триадименолу +спіроксаміну, к.е, (Фалькон 460 ЕС, 0,4–0,6 л/ га); тіофанат-метилу, з. п. (Топсін М, 1,0–1,2 кг/ га); триадимефону, к. е. (Скіф, 0,3–0,5 л/ га); триадимефону+флутриафолу, к. с. (Джерело, 0,5 л/ га); фенпропідину+епоксиконазолу, к. е. (Ліндер Топ, 1,0–2,0 л/ га); флудіоксонілу, к. с. (Рестлер, 0,75 л/ га); флутриафолу, к. с. (Імпакт 25 SC, 0,5 л/ га та аналогами); флутриафолу + карбендазиму, к. с. (Імпакт К, 0,6–0,8 л/ га); флутриафолу+тебуконазолу, к. с. (Імпакт Т, 1,0 л/ га); фосфіт алюмінію+фосфористої кислоти, в. р. к. (Фитал, 1,5 л/ га); ципроконазолу, к. с. (Рекрут, 0,1–0,2 л/ га); ципроконазолу + пропіконазолу, к. е. (Альто Супер 330 ЕС, 0,4–0,5 л/ га та аналогами).

Проти хвороб посіви пшениці обробляють також одним із дозволених біопрепаратів: Агат 25-К, па (30 г/ га); Бактофіт, з. п. (2–3 л/ га); Гуапсин, р. (4–6 л/ га); Планориз БТ, в. с. (1–3 л/ га); Псевдобактерін-2, в. р. (0,5 л/ га).

З метою прискорення дозрівання і підсушування зерна, особливо на забур’янених посівах, зниження недоборів від оливкової плісені, ферментативно-мікозного виснаження зерна, розвитку на колосі і зерні пліснявих грибів рекомендується проводити обприскування посівів пшениці за два тижні до збирання врожаю за вологості насіння не більше 30% одним із дозволених десикантів.

Очищення, просушування збіжжя, проведення повітряно-теплового обігріву, опромінення його сонячним світлом у буртах, на токах і в зерносховищах, доведення його вологості до 13–14%, розміщення окремими партіями з однаковим ступенем ураженості фузаріозом. Цей захід дасть можливість зберегти якість насіння за рахунок недопущення перезараження зібраного врожаю фузаріозом, пліснявінням і бактеріальними хворобами.

Ретельне знищення сходів падалиці до появи сходів пшениці озимої, що особливо важливо проти іржі, борошнистої роси, септоріозу, бактеріальних і вірусних хвороб. Для прискорення розкладання рослинних решток і оздоровлення ґрунту рекомендується обприскувати стерню перед дискуванням поля одним із біопрепаратів: ДЦ (деструктор целюлози), п., 1,0 кг/ га; Біокомплекс-БТУ, р. (1,0–5,0 л/ га), Біодеструктор — БТУ (2,0–3,0 л/ га), Біодеструктор Екостерн (1,0–2,0 л), Еффект Біо, р. (2,5–3,5 л/ га); Органік-баланс (0,25–1,5 л/ га) тощо. Норма витрати робочого розчину — 250–300 л. За відсутності біопрепаратів можна вносити компенсаційну дозу азоту з розрахунку (9–10 кг на 1 тонну соломи на полі). Ці заходи суттєво прискорюють біологічну і ферментативну активність ґрунтових мікроорганізмів, ґрунт відчутно оздоровлюється від структур фітопатогенів, що спочивають, у тому числі від збудників кореневих гнилей.