Картоплю невипадково в Україні називають другим хлібом. У середньому в нашій країні під цією культурою перебуває 1,2 млн га землі, 50-55 тис. га відведено під промислове вирощування картоплі. Водночас близько 30% витрат на засоби захисту рослин в картоплярстві йде на протруювання насіннєвого матеріалу. Однією з головних хвороб, яка завдає значних збитків, є ризоктоніоз. Це захворювання напряму впливає на якість майбутнього врожаю.

Які основні причини появи чорної парші у картоплі?

Чорна парша (або ризоктоніоз) у картоплі викликається збудником Rhizoctonia solani. Відомо, що збудник хвороби фактично є комплексом з 13 анастомозних групах. В Україні найбільше поширена група AG3, яка трапляється не лише на промислових посівах. Виділяють декілька причин появи чорної парші.

По-перше, проблема якісного насіннєвого матеріалу картоплі. Сучасні стандарти допускають чорну паршу в насіннєвому матеріалі, але не більш як 1,5%, в залежності від класу посадкового матеріалу. До європейського ж посадкового матеріалу більше вимог щодо якості. Другою причиною появи ризоктоніозу можна назвати недотримання сівозміни. Тому інфекції накопичуються у ґрунті.

Як визначити, що картопля уражена ризоктоніозом, а не чорною ніжкою?

Є декілька відмінностей між картоплею, котра хворіє на ризоктоніоз, та тією, яка вражена чорною ніжкою (Erwinia). Ураження ризоктоніозом помітні у вигляді чорних склероцій, які важко відділити від поверхні бульби. Склероції неправильної форми, різного розміру й можуть покривати до 80% поверхні бульби.

Іншою ознакою хвороби, яку можна побачити в період вегетації, є ураження стеблової або прикореневої маси. На проростках з’являються коричневі сухі язви, які розвиваються у вертикальному напрямку, охоплюючи стебло по всьому діаметру. Хвороба проявляється і за високих температур. В’янення рослин може бути першою ознакою зараження. Згодом хвороба переходить на бульби, деформуючи їх.

Суттєвою ознакою ураження чорною ніжкою протягом вегетації є специфічний запах. Витягнуте з ґрунту стебло буде вологим, ураженим гниллю та з неприємним запахом. Це свідчить про розвиток чорної ніжки, а не ризоктоніозу. Візуально ураження ризоктоніозом і чорною схожі. За високих температур повітря заражені рослини в обох випадках в’януть. Різницю можна помітити лише під час детального аналізу.

Через який час можна саджати картоплю на полі, де фіксувався ризоктоніоз?

В обґрунтованих сівозмінах картоплю можна висаджувати на тому ж місці не раніше, ніж за 5-6 років. Ця вимога існує через акумуляцію інфекцій. Грибок ризоктоніозу може зберігатися в ґрунті довгий період часу. Тому в промислових масштабах краще дотримуватися науково обґрунтованих рекомендацій.

Чи можна уникнути хімічного контролю ризоктоніозу? Як знизити кількість обробок пестицидами?

Існує низка прийомів, які використовують аграрії при вирощуванні картоплі для зниження темпів розвитку хвороби, або ж знищення її взагалі. Одним із методів є агротехнічний прийом у використанні сівозміни. Можна застосовувати біологічні препарати на основі Bacillus subtilis та триходерми. У промислових масштабах ефективність таких препаратів є дуже низькою. Тому хімічні засоби захисту рослин на сьогоднішній день користуються великою популярністю.

Наприклад, компанія BASF з наступного року виводить на ринок України препарат Серкадіс®. Застосування препарату в дозі 0,25 л/т дозволяє ефективно контролювати хворобу ризоктоніозу картоплі. До того ж зареєстрована доза, зменшує пестицидне навантаження, демонструючи дуже високу ефективність. Діюча речовина нового класу флуксапіроксад ефективно контролює захворювання не тільки на поверхні коренеплоду, а й у ґрунті.

Чи є ефективні способи локалізації захворювання, якщо місця зараження знайдено на картоплі?

Якщо на картоплі знайдено місця зараження, то найбільш ефективним є використання хімічних засобів захисту рослин. Якщо картопля уражена ризоктоніозом: чи в межах наявного стандарту, який відповідає якісній насіннєвій картоплі, чи поза межами рослин — використання хімічних засобів захисту рослин являється найбільш дієвим.

Наскільки ефективне протруювання посадкового матеріалу перед посадкою, якщо він уражений ризоктоніозом? Чи можна взагалі його використовувати?

В Україні, дійсно, є проблема з якісним посадковим матеріалом. Картоплярі по-різному підходять до цієї проблеми. Одні використовують посадковий матеріал для вирощування промислової, товарної картоплі не вище від 2–3-го класу. Інші використовують посадковий матеріал 5-6-го та інших класів. Із кожним роком насіннєвий матеріал картоплі накопичує ризоктоніоз. Якщо немає іншого виходу, потрібно використовувати хімічні засоби захисту рослин у рекомендованих дозах.

Так, застосування препарату Серкадіс у дозуванні 0,2-0,25 л/т дозволяє максимально знизити, а в деяких випадках і взагалі уникнути розвитку ризоктоніозу. Якщо це ураження дійсно велике, треба дозу збільшити до максимальної — 0,25 л/т. Нагадаємо, що це захворювання небезпечне тим, що може знищити до 100% врожаю картоплі. У середньому негативні впливи ризоктоніозу знижують врожай до 40%. Захворювання впливає на якість товарного вигляду, деформує коренеплоди. У подальшому, через високу патогенність, насіннєвий матеріал краще не використовувати.

Якщо після появи сходів картоплі помітні ознаки ураження хворобою, якими методами можна зменшити шкідливість і втрати врожаю до мінімуму?

Якщо помітили, що на картопляних насадженнях дійсно є проблеми із ризоктоніозом, і перед цим не застосовували якісний протруйник, звісно, буде зниження якості й об’єму врожаю. На сьогодні не існує чітких рекомендацій щодо того, що робити вже після появи складної ситуації з ризоктоніозом у насадженнях картоплі. Варто пам’ятати, що в такій ситуації потрібно максимально сконцентрувати свої сили на тому, щоби витягнути всі можливості з тих рослин, які вже уражено. Треба здійснювати якісний і вчасний полив, використовувати систему післяпосадкового удобрювання, котра буде спрямована на те, щоби зберегти той врожай, який сформувався на момент виникнення складної ситуації в полі.