Ризоктоніоз картоплі

Ризоктоніоз (чорна парша) картоплі поширений у всіх ґрунтово-кліматичних зонах країни. В останні роки в Лісостепу та Поліссі України хворобою уражено 7–18% бульб картоплі. Також вона проявляється на паростках, стеблах, столонах і рідше на коренях дорослих рослин.

Ураження та прояви захворювання

На поверхні бульб утворюються тверді чорні блискучі випуклі коростинки (склероції) неправильної форми величиною (1–5 мм), що за зовнішнім виглядом нагадують невеличкі шматочки чорнозему. Склероції нещільно з’єднанні з поверхнею бульби, вони легко зшкрібаються без пошкодження перидерми бульби, але не відмиваються водою. На бульбах при ураженні сочевичок хвороба проявляться у вигляді чорних, чітко обмежених плям, у центрі яких виявляються невеличкі отвори, що затягнуті тонесенькою кіркою. Уражена тканина під плямою висихає, утворюючи глибокі пустоти.

На паростках утворюються добре помітні, трохи вдавлені бурі плями та виразки, мокрі або сухі, діаметром до 1 см і більше. Інколи замість них з’являється буровата штрихуватість.

На столонах хвороба проявляється у вигляді бурих або темно-бурих виразок різної величини і глибини. Частіше уражуються кінчики столонів, які повністю згнивають.

На коренях ризоктоніоз проявляється спочатку у вигляді коричневої штрихуватої плямистості. З розвитком захворювання плями зливаються, тканина коренів загниває, і вони передчасно відмирають.

На стеблах хвороба проявляється на нижній частині, починаючи від поверхні ґрунту, де з’являться розпливчасті світло-бурі поверхневі плями, які з розвитком хвороби зливаються і покриваються у вологу погоду брудно-білим повстяним нальотом, що легко знімається у вигляді плівки. Таке проявлення хвороби на стеблах називають «біла ніжка».

Збудником хвороби є гриб Rhizoctonia solani Kuehn (анаморфа). В базидіальній стадії (теліомофа) збудника іменують Thanatephorus cucumeris Donk. Дослідженнями встановлено, що вид R. solani представлений расами, які за патогенністю, культурними властивостями і морфологічними ознаками суттєво відрізняються один від одного. Раси відрізняються швидкістю росту в культурі, товщиною гіф, забарвленням поживного середовища, характером росту тощо. Крім картоплі, патоген уражує цукрові буряки, редьку, щавель, капусту, моркву, огірки, салат, гарбузи, тютюн та інші культурні рослини.

У циклі розвитку гриба розрізняють три стадії: сплячу, паразитичну і статеву.

При ураженні кореневої системи нерідко спостерігається в’янення рослин в умовах підвищених температур вдень, протягом ночі такі рослини, як правило, поновлюють тургор.

На стеблах часто в середині або в кінці літа розвиток ризоктоніозу проявляється у вигляді «білої ніжки». На нижній підземній частині стебла з’являється сірувато-білий повстяний або мохоподібний наліт. Інколи наліт покриває стебло від кореневої шийки до місць прикріплення черешків нижніх листків.

Останніми дослідженнями встановлено, що ризоктоніоз може проявлятися у вигляді загнивання молодих бульб. Грибниця патогена проникає у бульбу, поширюється по міжклітинниках, пронизуючи всю тканину. В ураженій частині бульби знижується вміст крохмалю, який витрачається на живлення гриба. В кінцевому результаті розвитку хвороби інфікована молода бульба перетворюється в «торбинку», всередині якої знаходиться суха бура маса. Таке повне руйнування бульби спостерігається у тих випадках, коли ураження охоплює всю її тканину.

Ризоктоніоз може проявлятися на бульбах також у вигляді виразок, наповнених залишками ураженої тканини, або у формі сітчастого некрозу (склероційна сітка). Сітчастому некрозу на поверхні бульб передує поява коричневої ризоктоніозної плями, коли вони починають формуватися на столонах і досить ще малі за розміром (0,5–3 см у діаметрі). При розростанні інфікованої бульби уражена ділянка розтріскується, утворюючи сітку. Більшість уражених бульб деформовані. Ураження усієї поверхні молодих бульб діаметром 0,5–1,0 см викликає їх відмирання. Розвитку сітчастого некрозу сприяє суха жарка погода.

Хвороба на бульбах може проявлятися у вигляді чорних, злегка вдавлених плям навколо вічок та у вигляді брудно-сірих, округлих, вдавлених плям із чітко виділеними краями, розміром 0,3–1 см. При розтріскуванні епідермісу в зоні плями виявляється заглиблення (виразка) діаметром 2–12 мм, яке заповнене сухою темно-коричневою масою із гіф гриба і залишків відмерлої тканини. Від здорової тканини вміст заглиблених виразок чітко відмежований шаром пробкової тканини. Прояв виразкової плямистості спостерігається у роки, коли період бульбоутворення характеризується стійким перезволоженням ґрунту і пониженою температурою повітря.

Збудник хвороби належить до факультативних паразитів, які можуть довго існувати в ґрунті сапрофітно. Розвивається патоген за високої вологості та температури від 9 до 27°С (оптимальна 15–21°С). Найбільша шкідливість гриба відмічається при 15–210С і високої вологості ґрунту. Найбільш інтенсивне проростання склероціїв гриба відбувається при 16–26°С.

Поширення хвороби

Велике значення для розвитку хвороби має вологість ґрунту. Дослідженнями встановлено залежність між ураженням картоплі ризоктоніозом і погодними умовами в липні-серпні. Часті дощі, помірна температура повітря, відсутність вітрів сприяють інтенсивному розвитку хвороби. Міцелій гриба, який розвивається у ґрунті на уражених підземних органах картоплі, може пронизувати його на значній площі і на її поверхні формувати базидіальне спороношення.

Шкідливість захворювання проявляється на всіх стадіях розвитку патогена. Найбільшої шкоди гриб завдає при ураженні паростків насіннєвих бульб, більшість з яких гине ще до появи на поверхні ґрунту. Насіннєві бульби, щільно вкриті великою кількістю склероціїв гриба, як правило, сходів не дають. У цьому випадку насадження картоплі сильно зріджуються. Шкідливість хвороби полягає також у тому, що на тому місці, де з’являються виразки під тиском ґрунту чи при його зміщенні під час обробітку міжрядь, уражений паросток обламується. З бокових бруньок утворюються нові паростки, які також заражуються і обламуються, що затримує появу сходів і зріджує густоту посадок.

Зі слабко уражених ростків формуються рослини, які відстають у рості й розвитку, а деякі з них згодом в’януть і гинуть. При незначному заселенні бульб склероціями патогена ураження паростків майже не відбувається.

Збудник хвороби може заражати паростки картоплі під час зберігання при проростанні склероціїв, але в більшості випадків бульби заражуються у період від садіння до появи сходів. І чим триваліший цей період, тим більшої шкоди завдає ризоктоніоз.

Найбільше шкодить різоктоніоз на важких запливаючих глинистих ґрунтах, особливо у роки з холодними затяжними веснами. В такі роки сходи зріджуються на 15–20%, що в кінцевому результаті призводить до суттєвих недоборів урожаю. Нерідко розвиток ризоктоніозу призводить до в’янення і передчасного відмирання уражених рослин, у результаті ураження кореневої системи. У хворих рослин порушується водопостачання, в результаті розвитку патогена в судинних пучках стебел порушується відтік вуглеводів із листків у бульби, що призводить до утворення у пазухах листків дрібних повітряних бульб. На стеблах таких рослин, як правило, відсутні столони, а часто і бульби або формуються спотвореної форми «сидячі» повітряні бульби безпосередньо на стеблах. Верхні листки хворих стебел набувають антоціанового відтінку і скручуються уздовж головної жилки. В результаті передчасного відмирання рослин спостерігається зниження урожаю, погіршується його товарність. За ураження столонів затримується розвиток бульб.

Під час зберігання на бульбах, уражених ризоктоніозом, інколи розвивається гниль, у результаті чого вони можуть повністю згнити.

Зниження врожаю картоплі від ризоктоніозу, залежно від сорту, сягає 40–60%.

Сортів, які характеризуються високою стійкістю проти ризоктоніозу, поки що немає. Це обумовлено широкою спеціалізацією збудника, здатного уражувати рослини з різних родин. Одним із перспективних напрямів селекції картоплі на стійкість проти ризоктоніозу є цілеспрямоване виведення сортів, які менше уражуються в польових умовах за рахунок доброї спроможності до регенерації і швидкого росту коренів. Слід зазначити, що всі ранньостиглі сорти уражуються хворобою сильніше, ніж пізньостиглі.

Заходи захисту картоплі проти ризоктоніозу

Однією з умов ефективного захисту картоплі від ризоктоніозу та інших хвороб є періодична заміна садивного матеріалу старих сортів на більш нові врожайні сорти.

Дотримання сівозміни у зв’язку з тим, тому що збудник хвороби може зберігатися у ґрунті тривалий період, правильне застосування органічних, мінеральних добрив і вапна, використання мікроелементів тощо.

Картоплю краще розміщувати після тих попередників, які швидко звільняють площі, залишають у ґрунті значні запаси вологи, достатню кількістю поживних речовин, добру структуру ґрунту і чисте поле від бур’янів. Таким вимогам сповна відповідають озимі зернові (жито, пшениця), багаторічні бобові трави, люпин, вико-вісяна та горохово-вівсяна суміші, скошені на зелений корм чи сіно, льон, ріпак, овочеві культури (капуста, огірки, морква). До задовільних попередників належать цукрові та кормові буряки, кукурудза на зерно, соняшник, після яких не зразу відновлюються запаси вологи та поживних речовин у ґрунті.

Повертати картоплю на попереднє місце необхідно не раніше як через три -чотири роки. Не рекомендується висаджувати картоплю після помідорів, баклажанів, які мають спільних збудників захворювань, у тому числі і ризоктоніозу.

Картоплю слід вирощувати на ґрунтах, що протягом вегетації рослин зберігають високу ­аерацію, вони, як правило, добре розпушені, не запливають після рясних дощів, добре просіюються під час збирання бульб, мають середню або слабко-кислу реакцію, із вмістом гумусу 2% і більше. Відомо, що картопля добре росте й розвивається при вмісті кисню не менше 18–20%, тоді як багатьом іншим культурам достатньо до 5%. Однією з основних вимог при цьому є пухкість ґрунту, що дає змогу забезпечити вільне проникнення свіжого атмосферного повітря до кореневої системи рослин. В таких умовах рослини достовірно підвищують стійкість до інфекційних хвороб, перш за все до ризоктоніозу.

Система удобрення картоплі вимагає науково обгрунтованого поєднання органічних і мінеральних добрив та оптимальних способів їх внесення. Добрива слід вносити з таким розрахунком, щоб рослини одержували збалансоване ґрунтове живлення, при якому шкідливість ризоктоніозу суттєво знижується.

Особливе значення мають органічні добрива, при систематичному внесенні яких значно збагачується ґрунт органікою та гумусом, підвищується біологічна активність ґрунту, поліпшуються його фізичні та фізико-хімічні властивості. Органічні добрива зменшують надлишкову кислотність та кількість рухомого алюмінію і заліза, послаблюють шкідливий вплив солей на ріст і розвиток рослин.

З органічних добрив безпосередньо під посадку картоплі слід вносити добре перепрілий гній, виготовлені з нього компости, торф. Свіжий гній краще застосувати під попередник, а не під картоплю, оскільки він сприяє розвитку звичайної парші та іншим хворобам. З метою зменшення втрат аміачного азоту при внесенні гною в суху жарку погоду, його необхідно одразу після розкидання загорнути в ґрунт. Дози гною залежать від типу ґрунту, рівня його родючості, біологічних особливостей сорту картоплі, грунтово-кліматичної зони і коливаються у межах 20–60 т/ га. В зоні Лісостепу і Степу гній вносять під оранку восени, на Поліссі — краще вносити весною.

Мінеральні добрива (NPK) необхідно вносити строго у відповідності з рекомендаціями агрохімлабораторій, виходячи з особливостей ґрунту кожного поля, вмісту в ньому елементів живлення і величини запланованого урожаю.

Фосфорно-калійні добрива, як правило, вносять восени, азотні — весною, проте на Поліссі — азотні (аміачну селітру, сечовину тощо), калійні добрива, що не місять хлору (калімагнезія, сірчанокислий калій) і фосфорні (суперфосфат, подвійний гранульований суперфосфат) вносять під весняну оранку.

Сучасні комбіновані тукосуміші мінеральних добрив вносять під картоплю у вигляді основного (восени або весною) і передпосадкового обробітку ґрунту: Агровіт-Кор, гр. (1,0–1,5 т/ га); Азотосульфат марки NS, гр. (150–300 кг/ га); Азофоска (нітроамофоска), гр. (10–40 кг/ га); Аміак безводний зріджений (60–90 кг/ га за N); Аміак водний технічний марки Б, р. (60–120 кг/ га за N); Аміак рідкий технічний, р. (40–120 кг/ га за N); Амонію нітрат (селітра аміачна), гр. (10–120 кг/ га за N); Амофос, гр. (70 кг/ га за P205); Біопроферм, с. м. (5–20 т/ га); Біопроферм-Поділля, с. м. (5–15 т/ га); Гранульована суміш «Борофоска», п. (1,2–1,4 т/ га); ГУД ЙЕЛД марки А, см. (10–30 т/ га); ГУД ЙЕЛД марки Б, см. (10–15 т/ га); Добрива азотно-фосфорно-калійні комплексні, гр. (100–750 кг/ га); Добрива комплексні «Агро-тревел», п. (400–500 кг/ га); Добрива органічні «Біогумус. Суміші на основі біогумуса», гр. (0,5–1,5 т/ га); Добриво АГРО-ОРГАНІК марки А, гр. (1,5–2,0 т/ га), марки Б, гр. (0,8–1,0 т/ га); Добриво азотно-фосфорне-калійне марки 15:15:15, гр. (250–300 кг/ га); Добриво органічне «Сапротор», с. с. (3,0–15,0 т/ га); Добриво органо-мінеральне «Фрея», гр. (100–150 кг/ га); Дуканіт, гр. (100–360 кг/ га); ЕСТА Кізерит (сульфат магнію), гр. (30–40 кг/ га); Інтермаг Мікрокомплекс, кр.п., (60–80 кг/ га); Карбамід (сечовина), гр. (100–370 кг/ га); Карбамід марки Б, гр. (45–140 кг/ га); Комплекс +, п. (10–30 т/ га); Мінеральне добриво рослинного походження Екоплант (зола соняшнику), гр. (500 кг/ га); Нітрат кальцію концентрований, гр. (70–150 кг/ га); Нітроамофоска, гр. (300–600 кг/ га); Органічне добриво «Біо-Актив», сп.м. (10–20 т/ га); Органічне добриво «Щедра нива ГВ», марка А, сп.м. (2–20 т/ га); Органічне добриво «Щедра нива ГВ», марка Б, гр. (1,5–15 т/ га); Органічні і органічно-мінеральні добрива «Біотерра», гр. (1–3 т/ га); Патенкалі (калімагнезія), гр. (90–120 кг/ га); Пуччоні, NPK, гр. (500 кг/ га); Селітра аміачна, гр. (170–500 кг/ га); Сульфат амонію, кр. (45–140 кг/ га); Сульфат калію, гр. та кр. (25–180 кг/ га); Суміші мінеральних добрив, гр. (90–150 кг/ га); Суперагро NPK, гр. (250–300 кг/ га); Суперфосфат гранульований, гр. (70 кг/ га); Торфомінеральноаміачне добриво Геоплант, гр. (2–5 т/ га); ФЕРТИКА, гр. (0,5–0,8 кг/ га).

Особливу роль у підвищенні стійкості рослин і бульб картоплі до хвороб, в тому числі і до ризоктоніозу відіграє калій. У зв’язку з цим у зонах високої шкідливості чорної парші та інших захворювань слід вносити мінеральні добрива, передбачаючи невелике перевищення (10–15%) норми калію проти розрахункової.

Картопля добре росте і розвивається за умови достатньої наявності у ґрунті мікроелементів, передусім таких, як бор, марганець, мідь, магній, цинк, молібден та ін. Мікроелементи вносять у ґрунт разом із мінеральними добривами, або обробляють бульби розчином мікроелементів, або проводять позакореневе підживлення рослини, поєднуючи обробку з обприскуванням бадилля проти шкідників і хвороб.

На земельних ділянках, де вирощується картопля, рекомендується проводити ряд запобіжних профілактичних агротехнічних заходів для постійного підтримання високої родючості ґрунту шляхом якісного вапнування кислих ґрунтів, посіву післяжнивних сидеральних культур, таких як гірчиця біла, редька олійна, ріпак озимий і ярий, люпин, середела, жито тощо. Слід пам’ятати, що сидеральні культури не тільки збагачують ґрунт органічною масою та підвищують врожайність культури, але й оздоровлюють ґрунт, суттєво знижують ураженість бульб картоплі ризоктоніозом та іншими видами парші.

Велике значення проти ризоктоніозу має своєчасне проведення заходів з обмеження розвитку бур’янів, оскільки на багатьох видах збудник формує базидіальне спороношення і склероції, які поповнюють запас інфекції у ґрунті.

При вирощуванні картоплі за нестачі азоту в ґрунті в період бутонізації-початку цвітіння рекомендується провести позакореневе підживлення рослин. З метою підвищення не тільки урожайності, збільшення крохмалистості бульб, але й стійкості рослин до інфекційних хвороб, у тому числі й до ризоктоніозу на середньо- та пізньостиглих сортах, за місяць до початку збирання врожаю доцільно провести позакореневе підживлення рослин. Для цієї цілі можна використати одне з рекомендованих добрив, залежно від результатів агрохімічного аналізу ґрунту та експрес-аналізу вегетуючих рослин: Авангард А (2–10 кг/ га); Авангард В (2–10 л/ га); АДОБ Макро+Мікро, кр. (3,0 кг/ га); Альфа-Гроу, р. (0,2–8,0 л/ га); Амонію нітрат (селітра аміачна), гр. (10–120 кг/ га за N); Амофос, гр. (70 кг/ га за P205); Атланте, р. (1,5–4,0 л/ га); Босфолфар Борон СП, гр. (1,0–5,0 кг/ га); Біогловіт Універсал, р. (1,0–8,0 л/ га); Біоорганічне нанодобриво НАГРО, р. (0,5–1,0 л/ га); Біофордж, р. (0,5–1,2 л/ га); Блаукорн, гр. (40–80 кг/ га); Вермибіомаг, р. (4–12 л/ га); Вермимаг, р. (5–8 л/ га); Вігортем С, вп. (2,0–3,0 кг/ га); Вітазим, р. (0,8–1,0 л/ га); Вуксал суспензія, с. (1,0–4,0 л/ га); Гербагрін, п. (3 кг/ га); Грінфрт Стимул, кр. П. (2 кг/ га); Гуміфілд Форте, в. г. (0,05–0,2 кг/ га); Гуміголд, п. (0,2–0,8 кг/ га); Добрива комплексні хелатні LIST FORTE, р. (0,5–5,0 л/ га); Добрива мінеральні NPKS GRANMAX, гр. (50–100 кг/ га); Добрива органічні «Біогумус. Суміші на основі біогумуса», гр. (1,5–15 кг/ га); Добрива органічні на основі сапропелю з макро– та мікроелементами «БіоМАГ», р. (1,0–2,0 л/ га); Добриво АГРІЛАН, марки Старт, р. (1–3 л/ га на 250 л води); Добриво АГРІЛАН, марки N, P, PK, S, Ca-Mg, р. (1–5 л/ га); Добриво АГРІЛАН, марки Біо-Бор, Zn, Mo, р. (0,5–2 л/ га); Добриво АГРО-ОРГАНІК, марки А гр. (0,7–1,5 т/ га), марки Б, гр. (0,4–0,6 т/ га); Добриво азотно-фосфорне-калійне (нітроамофоска), гр. (50–90 кг/ га); Добриво комплексне водорозчинне «ТОПЕРС», (2,0–2,5 л/ га); Добриво комплексне мінеральне рідке «Агросуміш», р. (20–50 л/ га); Добриво органічне «Сапротор», с. с. (1,5–5,0 т/ га); Добриво органічне рідке «БІОСТИМ», р. (1,0–4,0 л/ га); Добриво органічне рідке «ТЕРРАГУМ К», р. (1,0–8,0 л/ га); Добриво органо-мінеральне «Фрея», гр. (30–80 кг/ га); Добродій-Цинк-Мідь, р. (0,5–2,0 л/ га); Доктор Грін, кр. (1–4 л/ га); ЕКС Калібер 40, р. (1,5–1,75 л/ га); Ельвіта, кр. (2–4 кг/ га); ЕСТА Кізерит (сульфат магнію), гр. (10–15 кг/ га); ЕТАБОРО, р. (2,5–3,5 л/ га); Ізабіон, р. (2,0 л/ га); Ілд Плюс, рк. (1,5 л/ га); Інтермаг, кр.п., (2–4 кг/ га); Інтермаг, р., (0,2–8 л/ га); Інтермаг-моно (Cu, Mg, Zn, Fe), кр.п., (1–3 кг/ га); Калніт МГ, р. (3–5 л/ га); Карбамід марки Б, гр. (10–25 кг/ га); КАС-Актив (марки А, В), р. (250–300 л/ га); КАФОМ, р. (2,5–3,5 л/ га); Келатекс, кр.п. (1,0–5,0 кг/ га); Келік, р. (200–600 мл/ га); Кода, рк. (2–5 л/ га); Комплексне мікродобриво Альтер, в. р. к. (1,0–1,5 л/ га); Комплесне мікродобриво Наноактиватор, в. р. к. (0,03–0,05 л/ га); Лифдріп, гр. (2–5 кг/ га); Максі-Гроу- Ексель, р. (0,3–0,7 л/ га); МАКСІМУС (марки 20+20+20, екстра Р, К, РК, S), кр. (3–5 кг/ га); Мейнстей, р. (2–6 л/ га); Мікробіодобриво «БіоАr» («Емочка»), р. (15 л/ га); Мікродобриво Нано-Мінераліс, р. (0,05–0,1 л/ га); Мікрокат, р. (2–5 л/ га); Мікро-мінераліс, р. (1,0–1,5 л/ га); Мінеральне добриво Фертіплант, кр. (1–4 кг/ га); Мінеральні добрива Агросол, п. (3,0кг/ га); Мінеральні добрива Росток, р. (1–6 л/ га); Монофосфат калію, кр.п. (1–3 кг/ га); НІТРАТ БАЛАНСЕР, р. (2–4 л/ га); Нітроамофоска, гр. (до 125 кг/ га); Нова МАР, гр.п. (3–5 кг/ га); Новоферт, п. (25–50 кг/ га); Новоферт, М. (25–50 кг/ га); Нутрібор, кр.п. (2–4 кг/ га); Нутрі-файт Магнум, р. (5 л/ га); Нутрі-файт ПК, р. (5 л/ га); Оптімум плюс, р. (1,25–1,5 л/ га); Оракул, р. (1–2 л/ га); Органічне добриво Гумекс, р. (0,2–1,5 л/ га); Органо-мінеральне добриво «Віталист», (12,5–50 л/ га); Органо-мінеральне добриво «Добродій», р. (10–20 л/ га); Органо-мінеральне добриво «Рокогумін-рідкий», р. (2,5 л/ га); Органо-мінеральне добриво «Сократ», р. (1–6 л/ га); Органо-мінеральне добриво «Аміно-Квелант», р. (1–15 л/ га); Органо-мінеральні добрива серії ТЕРРА-КОРБ КОМПЛЕКС, р. (1–15 л/ га); Прайм Ферт Тек, р. п. (2 кг/ га); Разормін, р. (300 мл/ га); Рідке комплесне добриво Волігоп, р. (1–4 л/ га); Рідкі органо-мінеральні добрива Галиччина, р. (0,04–10 л/ га); Розалік, р. (1–5 л/ га); Розасоль, кр.п. (3–5 кг/ га); Сабера Меджік, п. (5–15 кг/ га); Сібус, мг. (2–4 кг/ га); Спідфол Бор, кр. (0,75–1,5 кг/ га); Сульфат амонію, кр. (80–100 кг/ га); Сульфат магнію, кр. (3–5 кг/ га); Тразекс, кр.п. (1–5 кг/ га); Тропікел, кр.п. (1–5 кг/ га); Фанат, гр. (0,2 кг/ га); ФЕРТИКА, гр. (0,3–0,4 кг/ га); Флоровіт, р. (1–2 л/ га); Флорон, р. (250–500 мл/ га); Фрея-Аква, р. (2,5–40 л/ га); Хелатин, р. (0,5–3,0 л/ га); Хелпер, гр. (2–3 кг/ га); ШУГА МУВЕР, р. (1–2 л/ га); Яровіт, п. (2 кг/ га); G-Пауер Ca, р. (3–3,5 л/ га); HAF POTASSIUM, р. (1–3 л/ га).

Обприскування бадилля добривами необхідно поєднувати з обприскуванням рослин проти шкідників і хвороб картоплі. З метою підвищення ефективності позакореневого підживлення обробку картоплиння краще проводити наприкінці дня, коли підвищується вологість повітря і краплинна рідина більш тривалий період знаходиться на поверхні рослин.

З метою запобігання перезараженню бульб картоплі ризоктоніозом та іншими збудниками хвороб під час збиранням урожаю посіви продовольчої картоплі скошують. За 7–10 днів до збирання насіннєвих бульб посіви обприскують дозволеними десикантами: Десикаш, рк. (2,0 л/ га), Реглон Ейр 200 SL, рк. (1,5 л/ га), Реглон Форте 200 SL, рк. (1,5 л/ га), Сквар, рк. (1,5–2,0 л/ га). За 10 днів до збирання культури — Реглон Супер 150 SL, р. к. (1,5–2,0 л/ га), Ретро 150 SL, рк. (1,5–2,0 л/ га).

Збирають урожай у теплу суху погоду за середньодобової температури не нижче ніж 5–7 °C. Бульби, зібрані навіть в суху погоду за температури нижче ніж 4 °C і вище ніж 25 °C, інтенсивно уражуються грибними і бактеріальними хворобами.

Пізні строки збирання урожаю сприяють зараженню бульб склероціями патогена. Утворення останніх на бульбах зв’язано з віком рослини і наростає до моменту відмирання картоплиння. Чим триваліший період, протягом якого бульби залишаються у ґрунті незібраними після відмирання картоплиння, тим сильніша буде їх ураженість ризоктоніозом.

Для зменшення розвитку сухої гнилі, ризоктоніозу, звичайної парші, фомозу насіннєві бульби перед закладанням на зберігання протруюють препаратами на основі діючих речовин: іпрдіону (Ровраль Аквафло, КС, 0,38–0,4 л/ т), флудіоксонілу (Максим 025 FS, ТН, 0,75 л/ т).

За 1–1,5 місяці до закладання бульб картоплесховища дезінфікують комовою сіркою, яку спалюють з розрахунку 40–60 г/ м3. За 10–15 днів до закладання бульб картоплі на зберігання сховище білять вапняним молоком (2–3 кг вапна на 10 л води) з розрахунку 0,5 л/ 1 м² або обприскують 2% суспезією хлорного вапна (1 кг/ 100–200 м²).

Зберігають бульби в картоплесховищах за температури 1–4 °C, відносної вологості 85–90% і задовільного повітряного режиму. Картопля, зібрана за несприятливих погодних умов, потребують лікувального періоду, тому перші 10–12 діб після збирання їх слід витримати за температури 15 °C. Взимку перебирати бульби без крайньої потреби не варто.

Технології вирощування картоплі продовольчої і насіннєвої, сортові та посівні якості картоплі насіннєвої, відбір проб і методи визначення посівних якостей картоплі насіннєвої повинні відповідати вимогам чинних стандартів ДСТУ 4013–2001; ДСТУ 4014–2001; ДСТУ 4180–2003; ДСТУ 4506:2005; ДСТУ 4875:2007.

28.01.2018 21:37
Похожие статьи

03.02.2017
Фитофтора самое распространенное грибковое заболевание томатов и других пасленовых.
04.01.2017
Высокие грядки значительно облегчают уход за дачным участком, но, как и любая технология, такой способ выращивания огородных культур имеет свои достоинства и недостатки. Какие именно? Узнайте из статьи.
03.03.2017
Питахайя или фрукт дракона (Гилоцереус волнистый) - это кактус, выращиваемый в субтропической зоне, а в естественных условиях растущий во влажных лиственных лесах. Питахайя ценится за её эффектные цветы и мясистые съедобные плоды.
03.07.2015
Плоды брусники полезны и вкусны. Варенье из этой ягоды помогает при простатите, его дают молодым матерям для избегания мастита. Настой из ягод брусники используют при гипертонии и гастрите, в общем, полезные свойства можно перечислять долго, но нас интересует выращивание брусники в саду.
12.05.2015
Мясо лучшего качества получают от кроликов мясных пород в период их максимального роста. Выращивают кроликов только на мясо одним из двух способов.

© 2012-2017 ЧП «Гарант Агро». Все права защищены. Портал не несет ответственности за содержание информации, которую размещают пользователи ресурса. При копировании материалов сайта, ссылка на портал обязательна