Плямистості ячменю

Цього року агровиробників все більше тривожать плямистості на листках рослин зернових колосових культур. Так, зокрема, на ячмені виявляються темно-бура, смугаста, сітчаста, облямівкова, жовта плямистості, септоріоз, альтернаріоз, аскохітоз, дендрофомоз, сколекотріхоз.
 

Темно-бура плямистість

Поширена хвороба повсюди, проте більш інтенсивний розвиток її відбувається в центральних областях. Проявляється від початку проростання насіння до повної стиглості зерна. На сходах ячменю вона виявляється у вигляді бурих або буро-коричневих штрихів чи смуг на первинних корінцях, колеоптиле, листках. Часто замість трьох корінців під час сходів формується лише один. На уражених рослинах ячменю хвороба набуває симптомів звичайної кореневої гнилі.

На листках у пізніші фази розвитку рослин утворюються темно-сірі або світло-бурі видовжені плями, на яких у вологу погоду з’являється оливково-бурий наліт, що є конідіальним спороношенням збудника хвороби. Спостерігається також загнивання нижніх міжвузлів стебла, у результаті чого рослини вилягають.

У фазі наливання і достигання зерна у хворих рослин спостерігається недорозвинутість колосків, вони часто стерильні, остюки їх темні, колосові лусочки білі з чорними плямами, біліють і стебла рослин. На сприйнятливих до хвороби сортах ячменю у колосі формується зерно, але воно щупле, часто із чорним зародком.

Збудником хвороби є гриб Cochliobolus sativus Drechslerex Dastur (анаморфа: Drechslera sorokiniana Subram. &Jain),

Опис морфологічних і біоекологічних особливостей збудника хвороби наведений у підрозділі звичайна коренева гниль ячменю. Збудник хвороби має багато штамів, які різняться патогенністю. Окремі штами знижують схожість ураженого насіння до 60%, викликаючи за цих умов 100% зараження проростків. Основне джерело інфекції — уражені рештки і насіння, де гриб зберігається грибницею та конідіями. Інфекція зберігається більше одного року.

Шкідливість хвороби виявляється у зниженні загального і продуктивного кущення, недорозвиненості і загниванні кореневої системи, випаданні уражених рослин. За інтенсивного розвитку хвороби суттєво знижується екстрактивність у пивоварного ячменю. Недобір урожаю може становити 30-40%.

Смугаста плямистість

Поширена хвороба повсюди в посівах ячменю ярого й озимого. Рослини уражуються від появи сходів до повної стиглості зерна. На листках молодих рослин хвороба проявляється у вигляді блідо-жовтих плям, які поступово видовжуються і стають темно-коричневими з пурпуровою облямівкою. У вологу погоду уражена тканина покривається оливково-бурим нальотом — конідіальним спороношенням збудника хвороби.

У суху погоду вздовж плям листкова пластинка жовтіє, розтріскується на 2-4 частини. Листки засихають і відмирають. У сприйнятливих до хвороби сортів спостерігається ураження насіння у вигляді «чорного зародка».

Збудником хвороби є гриб Pyrenophora graminea Ito et Kirib (анаморфа: Drechsleragra minea Shoem). Гриб формує конідіальне і сумчасте спороношення. У період вегетації ячменю гриб поширюється конідіями.

У сприйнятливих до хвороби сортів ячменю грибниця патогена розвивається дифузно, інтенсивно поширюється по провідних пучках і часто досягає меристематичних тканин, уражує молоде насіння, резервується переважно в районі зародка.

Під час проростання зараженого насіння грибниця із підсім’ядольного коліна проникає у провідну судинну систему проростка, пригнічує його ріст і розвиток, часто уражені проростки відмирають. Уражені рослини не виколошуються і не формують зерна. У стійких сортів ячменю дифузний розвиток грибниці в провідній системі рослин не відбувається завдяки наявності міцної склеренхіми навколо судин.

На уражених рештках патоген формує сумчасте спороношення у вигляді перитеціїв. Найбільш інтенсивне формування цієї стадії відбувається на рослинах, коли ячмінь використовують як покривну культуру багаторічних бобових трав.

Окрім ячменю, збудник хвороби уражує пшеницю, жито, овес, деякі дикорослі злаки. Більш інтенсивний розвиток хвороби спостерігається на полях ранніх строків сівби ячменю озимого і особливо у вологі роки. Ступінь розвитку хвороби на рослинах залежить від патогенності штаму, глибини проникнення грибниці в насіння, сортових особливостей, від ґрунтових і екологічних умов. За сприятливих умов весняно-літнього періоду (часті дощі, висока вологість повітря, за температури 15-20°С) розвиток смугастої плямистості в посівах ячменю відбувається від помірного до епіфітотійного.

Основне джерело інфекції — грибниця і конідії патогена, які можуть зимувати на уражених рослинах ячменю озимого; конідії на уражених рештках і на поверхні насіння, грибницею у зараженому насінні. Додаткове джерело інфекції — сумчасте спороношення на уражених рештках.

Шкідливість хвороби виявляється у випаданні хворих рослин, що призводить до істотного зниження густоти посівів, скорочення асиміляційної поверхні хворих рослин, їх продуктивності та якості отриманого урожаю, у тому числі суттєво погіршуються пивоварні якості зерна.

Сітчаста плямистість

Проявляється хвороба повсюди, але найбільш відчутної шкоди завдає ячменю ярому в центральних областях. Максимальний розвиток спостерігається під час цвітіння і наливання зерна. На листках захворювання проявляється у вигляді овальних дрібних бахромчастих бурих плям із біло-рожевою облямівкою. Уражена тканина покривається смолянистими взаємно перпендикулярними чорними лініями, що утворюють сітчастий візерунок. У вологу погоду в місцях ураження з’являється темно-сірий наліт конідіального спороношення збудника хвороби. Іноді сітчасті плями спостерігаються на колосових лусочках насіння.

Збудником хвороби є гриб Pyrenophorateres Drechsler (анаморфа: Drechslerateres Shoem).У період вегетації ячменю збудник хвороби поширюється конідіями. Дифузне поширення грибниці в рослинах не відбувається, кожна пляма бере свій розвиток від поверхневої інфекції.

Гриб на уражених рештках може формувати псевдотеції із сумками і сумкоспорами. Найбільш інтенсивне формування сумчастої стадії відбувається на ячмені, який використовують як покривну культуру багаторічних бобових трав.

Джерело інфекції — уражені рослинні решки, на яких збудник зберігається грибницею і конідіями; конідії на поверхні насіння; грибниця і конідії на уражених рослинах ячменю озимого. Додатковим джерелом інфекції є уражені рештки, на яких патоген може зберігатися сумчастим спороношенням.

Шкідливість хвороби виявляється у зниженні асиміляційної поверхні рослин у результаті швидкого пожовтіння і відмирання уражених листкових пластинок, зниженні їх продуктивності. У хворих рослин кількість зерен у колосі знижується до 40% і більше, формується щупле насіння.

Облямівкова плямистість (ринхоспоріоз)

Хвороба проявляється повсюди, проте відчутної шкоди завдає посівам ячменю ярого в Поліссі та західному Лісостепу. Зовнішні ознаки її на сходах проявляються у вигляді невеликих сіро-зелених водянистих, а пізніше сірувато-білих, більш овальних або неправильної форми плям із темно-бурою облямівкою. Пізніше вони розростаються на всю ширину листкової пластинки, в місцях ураження пластинка згинається, що призводить до затримки росту і розвитку.

У пізніші фази розвитку рослин хвороба проявляються на листках і листкових піхвах спочатку у вигляді дрібних сіро-зелених плям, які швидко розростаються, набувають неправильної форми. Плями спочатку водянисті, потім підсихають, світліють у центрі, а по краях утворюється темно-бура облямівка. З нижнього боку листка в місцях ураження формуються у вологу погоду сірувато-голубі дрібні подушечки — конідіальне спороношення збудника хвороби. Уражені листки передчасно відмирають.

У суху жарку погоду ознаки хвороби дуже стають подібними до опіків листків. За високої вологості повітря у фази наливання-дозрівання зерна ознаки хвороби можна виявити і на зерні у вигляді світло-коричневих плям з темно-бурою облямівкою.

Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Rhynchosporium secalis J. Daevis, який формує конідіальне спороношення у вигляді спороложа під епідермісом. Після розриву епідермісу на ураженій тканині з’являються білі подушечки.

Поширюється збудник під час вегетації за допомогою конідій. Крім ячменю, уражує жито та інші злакові культури. Інкубаційний період, залежно від температури повітря і стійкості сорту, коливається у межах 5-14 діб. За умов вологої погоди з частими дощами і температурою повітря 16-20°С розвиток хвороби може набути епіфітотійного характеру. У разі запізнення сівби ячменю ярого спостерігається більш інтенсивний розвиток хвороби.

Основне джерело інфекції — грибниця в уражених тканинах рослин ячменю озимого, жита, в уражених рештках, а також у зараженому насінні.

Шкідливість хвороби проявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин, що призводить до зниження їх продуктивності, різкого погіршення пивоварних якостей зерна. Недобір урожаю може сягати 3-4 ц/га, в роки епіфітотій — до 10 ц/га і більше.

Септоріоз

Хвороба проявляється повсюди, проте відчутної шкоди завдає посівам ячменю у вологі роки в поліській і лісостеповій зонах. Захворювання проявляється на листках, листових піхвах, стеблах і колосках у період достигання ячменю озимого і ярого. На листках спочатку утворюються неправильної форми світло-зелені плями, які потім стають жовтуватими, а згодом коричнюватими. Плями дуже схожі на опіки від мінеральних добрив. Згодом вони зливаються й утворюють суцільні великі некротичні ураження, які займають більше половини листової пластинки. На ураженій тканині з обох боків листкової пластинки з’являються чорні крапки, плодові тіла збудників хвороби.

На листових піхвах, стеблах і колосках утворюються також плями різного кольору — світлі, бурі, жовті, світло-бурі, нерідко з темною облямівкою, у центрі яких виявляються чорні дрібні плодові тіла грибів — пікніди. За сильного ураження листки передчасно засихають, стебла зморщуються і перегинаються, колос стає пістрявим, бурим. Зерно в колосі щупле, має зморшкувату поверхню і незначну масу.

Найчастіше септоріоз на ячмені викликають гриби із роду Phaeosphaeria avenaria O. Eriksson f. sp. triticea Shoemaker& C.E. Babc.; Ph. nodorum Hedjaroude і Mycosphaerella graminicola J. Schröt.

Гриби Ph. avenaria і M. Gramini­cola уражують листки й листкові піхви, в результаті цього й закріпилася назва «септоріоз листя», Ph. nodorum — колосся («септоріоз колоса»).

В циклі свого розвитку гриби формують пікнідіальне і сумчасте спроношення. При дозріванні пікнід епідерміс рослини розривається і пікноспори поширюються в навколишньому середовищі. За допомогою пікноспор здійснюється зараження рослин падалиці і первинне зараження молодих рослин сходів ячменю озимого, пшениці озимої та інших злаків.

Крім пікнік, гриби на рослинних рештках за достатнього тривалого зволоження інтенсивно формують сумчасте спороношення у вигляді псевдотеціїв.

Дозріває сумчасте спороношення восени або весною. У кінці вересня, протягом жовтня-листопада із псевдотеціїв вивільнюються сумки з сумкоспорами і розповсюджуються вітром, краплями дощу в навколишньому середовищі. Сумкоспори, своєю чергою, додатково уражують молоді рослини ячменю озимого з осені. Зараження рослин від сумкоспор може відбуватися також протягом теплої зими за відсутності снігового покриву і плюсових температурах і також весною.

Джерелом інфекції септоріозу колоса є післяжнивні решки, сходи падалиці, уражені посіви озимих культур, уражені злакові трави, заражене насіння.

Ураженню посівів хворобою сприяють тривала волога і тепла вітряна погода, опади, особливо у фазі колосіння-цвітіння, пізні строки сівби, внесення високих норм азотних добрив. Інтенсивніше септоріоз розвивається по краях поля, а також на зріджених посівах. Сорти ячменю з довгим вегетаційним періодом, як правило, уражуються сильніше, ніж скоростиглі. Інтенсивність розвитку септоріозу зростає на рослинах, уражених вірусом жовтої карликовості та карликовою іржею.

Шкідливість септоріозу виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин, знижені вмісту хлорофілу, зростанні інтенсивності дихання, що призводить до суттєвого зниження продуктивності. У хворих рослин формується менша кількість зерен, воно часто невиповнене, щупле, суттєво знижується маса 1000 зерен. Недобір урожаю може досягати до 30% і більше.

Піренофороз, або жовта плямистість

Перші ознаки хвороби проявляються весною на листках молодих рослин, які розташовані близько до поверхні ґрунту, у вигляді світло-коричневих округлих плям. Згодом з’являються на листках типові ознаки хвороби спочатку у вигляді темно-коричневих крапок, навколо яких утворюється хлоpотична облямівка. Згодом крапки перетворюються у коричневі, пізніше темно-сірі або сірувато-коричневі, злегка витягнуті по довжині листка або веретеноподібні плями 0,5-2 см в довжину і 2-4 мм у ширину, з нерівними краями і жовтуватою облямівкою. Пізніше вони зливаються, утворюючи великих розмірів некротичні плями, які інколи займають до 1/2 площі листкової пластинки і більше. Листки, починаючи з верхівки, передчасно в’януть, й уражені листові пластинки засихають і відмирають. Слід зазначити, що листові пазухи уражуються у рослин в останню чергу.

Збудником хвороби є гриб Pyrenophoratritici-repentis Drechsler (анаморфа: Drechsleratritici-repentis Drechsler) який, крім ячменю, уражує пшеницю, жито, тритикале, пирій та інші злаки. В своєму циклу розвитку патоген формує сумчасте й конідіальне спороношення.

У період вегетації рослин на поверхні ураженої тканини з’являється конідіальне споро ношення гриба у вигляді оливкового або чорного нальоту. Конідії гриба поширюються у навколишньому середовищі в суху і вітряну погоду. Початок поширення та інтенсивного розвитку піренофорозу припадає на фазу колосіння ячменю озимого, інколи хвороба може з’явитися й раніше — на початку виходу в трубку.

Для проростання конідій і зараження необхідна краплинна волога на рослині протягом 6-48 годин. Тому інтенсивне поширення і розвиток хвороби спостерігаються тоді, коли теплі погожі дні з температурою не нижче 20°С часто чергуються з вологими, дощовими, або коли вночі випадають рясні роси. Інкубаційний розвиток хвороби за температури 20-25°С становить 3-4 дні, а через тиждень спостерігається споруляція патогена в місцях уражень. Більш інтенсивний розвиток хвороби помітний на фізіологічно старих листових пластинках рослин, ніж на молодих.

В кінці вегетації на уражених рослинних рештках гриб формує статевим шляхом коричневі плодові тіла — псевдотеції. Вони утворюються як восени, так і навесні. Максимум викидання і поширення сумкоспор здійснюється у березні-квітні. Для викидання сумок із сумкоспорами необхідне зволоження рослинних решток, для цього достатньо випадання вночі незначної роси. Сумкоспори поширюються при дозріванні псевдотеціїв на невеликі відстані від кількох сантиметрів до кількох дециметрів. Тому первинне зараження рослин може бути успішним, коли попередником була зернові злаки.

На відмінну від сумчастого спороношення конідії гриба переносяться вітром у посівах ячменю на значні відстані, викликаючи нові ураження листових пластинок. Проростання сумкоспор і конідій та ріст грибниці патогена здійснюється у широкому температурному діапазоні від +5 до +35°С (оптимум 21-23°С).

Джерелом інфекції є уражені рослинні рештки, на яких збудник зберігається у сумчастій стадії. Можуть зберігати життєздатність до весни і конідії гриба.

Шкідливість хвороби полягає у суттєвому зниженні асиміляційної поверхні рослин, зниженні вмісту сухих речовин. Під впливом хвороби у рослин погіршується основні показники структури врожаю, знижується маса зерна, зменшується кількість зерен у колосі, Втрати врожаю, залежно від розвитку хвороби, можуть сягати від 3 до 50%.

Альтернаріоз

Хвороба поширена у всіх зонах вирощування ячменю ярого й озимого. Перші ознаки на листках виявляються у фазі виходу в трубку у вигляді темних некрозів, плям із характерним оксамитовим бархатистим нальотом. За сприятливих умов плями розростаються і зливаються. Симптоми на колосі виявляються після цвітіння рослин. На колосових лусочках і зерні, головним чином, на зародковій частині, з’являються темні некрози, які вкриваються темно-сірим оксамитовим нальотом. Таке проявлення хвороби на зерні отримало назву «чорний зародок».

Збудниками хвороби є гриби з роду Alternaria: комплекс видів A. Infectoria Simmons (телеморфа Pleosporainfectoria Fuckel; син. Lewiainfectoria D. F.), A. tenuissima Wiltshire, A. alternata Keissler та ін.

При уражені зерна грибниця патогенів проникає у плодову оболонку, зародок, іноді в ендосперм. Уражене насіння, як правило, виповнене, з високою масою. Під час вегетації рослин гриби поширюються конідіями. Інтенсивний розвиток хвороби відбувається за температури 5-30°С (оптимум 24-26°С) у фазі цвітіння рослин і за високої відносної вологості на початку молочної стиглості зерна. Інкубаційний період за таких умов становить два дні.

Основне джерело інфекції — уражене насіння й рештки, в яких гриби зберігаються у вигляді грибниці, перитеціїв, конідій.

Шкідливість хвороби полягає у тому, що уражене насіння недорозвинуте, має низьку енергію проростання і схожість. Рослини з такого насіння відстають у рості й розвитку, на більшості з них проявляється коренева гниль, спостерігається відмирання продуктивних стебел, що відчутно знижує урожай. У разі великої кількості зерен із чорним зародком борошно має темний колір, погіршуються його хлібопекарські якості.

Збудники хвороби в ураженому насінні утворюють токсини: альтернаріол, альтенуен, альтеротоксин I і III, інфектопірон тощо, які є шкідливими не лише для рослин, але й для людей і тварин.

Дендрофомоз

Хвороба поширена переважно на Поліссі. Проявляється спочатку на верхівках листків ячменю у вигляді пожовтіння й усихання. Пізніше поширюється на всю пластинку. Інколи важко відрізнити захворювання від фізіологічного відмирання листків або від дефіциту окремих елементів живлення рослин. У місцях уражень під епідермісом формуються маленькі чорні скупчені пікніки патогена.

Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Dendro­phomacrastophila Sacc. В період вегетації він поширюється пікноспорами. Їх виходу із пікнід і поширенню у природі сприяє краплинна волога на рослинах і вітряна погода.

Джерелом інфекції слугують уражені рештки рослин, на яких гриб зберігається у вигляді пікнід із пікноспорами.

Шкідливість хвороби виявляється у суттєвому зниженні асиміляційної поверхні рослин в результаті передчасного пожовтіння і відмирання уражених листків, що в кінцевому підсумку зменшує продуктивність рослин.

28.01.2018 21:46
Похожие статьи

01.06.2017
Различные виды грызунов на приусадебной территории могут нанести значительный вред. Они грызут кору и корни молодых садово-ягодных культур, что приводит к гибели растений. Самый распространенный вид мелких грызунов – это полевые и лесные мыши, дикие, серые и черные крысы.
19.07.2016
Точно не известно когда появились эти черные куры, у которых черная кожа и внутренние органы. Однако их родиной считается Китай, ведь именно там птицу обнаружили впервые.
19.03.2017
Мелотриевые представляют собой одно- или многолетние травянистые лианы.
25.10.2010

Ливенская порода выведена в Орловской области под руководством специалистов Ливенского Госплемрассадника.

02.05.2017
Черешня считается деревом, которое хорошо плодоносит в теплых регионах. Однако благодаря упорному труду селекционеров, появляются сорта, устойчивые к холодам. Среди таких – Ревна. Опытные садоводы, знакомые с описанием этого не очень большого по высоте растения со средними плодами, узнают его даже по фото. Важно выбрать хорошие условия для выращивания черешни, в том числе – посадить правильный опылитель.

© 2012-2017 ЧП «Гарант Агро». Все права защищены. Портал не несет ответственности за содержание информации, которую размещают пользователи ресурса. При копировании материалов сайта, ссылка на портал обязательна